Історія розвитку трансформаторів починається з початку 19 століття. Деякі з перших експериментів з двигунами показали, що струм можна перетворити на напругу під дією електромагнітної індукції. Ця концепція була висунута британським вченим Майклом Фарадеєм у 1831 році. У наступні десятиліття багато вчених та інженерів досліджують і вдосконалюють технологію електромагнітної індукції.
У 1885 році італійський фізик Рудольф Джурабіоні винайшов перший практичний трансформатор. Цей трансформатор може перетворювати струм у різні напруги та струми, що робить його ефективнішим у передачі електроенергії на великі відстані. Цей винахід робить можливою передачу електроенергії та може спричинити економічні та соціальні зміни.
На початку 20-го століття почали розширюватися різноманітні сфери застосування трансформаторів, включаючи зв’язок, індукційні плити та технологію накопичення енергії. У 1950-х роках розвиток мікроелектронних технологій прискорив розвиток трансформаторів. Сучасні трансформатори зазвичай виготовляються з кремнію, який має більший ККД і менший об'єм.
Загалом розвиток трансформаторів супроводжувався постійним прогресом у галузі електротехніки. Від ранніх теоретичних досліджень до сучасних ефективних та енергозберігаючих практичних застосувань трансформатори, як класична технологія електромагнітної індукції, досягли величезного успіху та розвитку.